Навчання вдумливого читання і розуміння художнього твору
Книга – морська глибина
В.О. Сухомлинський зазначив, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно.
Виробити в учнів уміння самостійно поповнювати свої знання можливо лише тоді. Коли вчитель навчить кожного з них читати свідомо, швидко, правильно.
Робота з художнім текстом на уроці – це зустріч із прекрасним, пошуки та відкриття, спілкування дітей з учителем та автором. Лише такий підхід методики уроку можна вважати сучасним.
Завдання учителя початкових класів – виховати в учнів естетичне сприймання художніх творів, допомогти їм усвідомити моральну красу персонажів. Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованих уроків. Вдосконалення навичок правильного, свідомого, виразного, швидкого читання, творчі завдання сприяють не лише заохоченню до роботи з текстами, книгами, але й допомагають пізнавати великий і складний світ навколо себе маленькій людині, що прагне самоствердитися в ньому і виявити себе як особистість.
Формування навичок вдумливого читання молодших школярів
Читання – дуже складний процес, його неможливо визначити однозначно. Адже є багато різновидів діяльності, що зветься читанням.
Це читання мовчки гостросюжетного твору, перечитування улюблених поезій для себе, читання вголос для когось, перечитування власного тексту з метою його вдосконалення, переглядання тексту в пошуках певної інформації, читання параграфа підручника з певним навчальним змістом та інше.
Той чи інший різновид читання спрямований на ознайомлення людини із змістом тексту. Отже. Навчаючи дітей читати, потрібно поставити мету, щоб діти не просто читали, а розуміли прочитане. Та навіть по-справжньому добре читати непросто. Необхідно створити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу навчання, володіння ефективними методами і прийомами.
Ефективність роботи з читання в школі значною мірою залежить від того, як ми конкретизуємо основну навчальну мету. Це стосується насамперед двох видів читання: вголос і мовчки.
Навчаючи читати дітей в школі, користуюсь читанням вголос. На перших кроках де читання має значні переваги. Воно сприяє виробленню навички літературної вимови, формує вміння правильно інтонувати речення тощо.
В міру навченості учнів читати цілими словами, застосовую проміжний вид читання – півголосом. Ставлю дітям посильні завдання, пропоную прочитати певну частину тексту півголосом і дати відповідь. Звичайно на даному етапі не можна відкидати і читання вголос, оскільки тільки завдяки цьому виду читання можна навчити правильно інтонувати текст, виразно читати. Ці види читання застосовують у першому класі.
Однак відомо, що у житті кожна людина більше користується мовчазним читанням.
Отож, уже в другому півріччі першого класу застосовую мовчазне читання. На мою думку, цей вид читання можна застосовувати, якщо він дає результат – розуміння прочитаного.
У своїй роботі використовую диференційований підхід до цієї проблеми. У першому класі дітям, які розуміють прочитане мовчки, пропоную читання, при якому не «ворушать губами».
Для слабших учнів – читання впівголосом, для більшого вправляння в читанні. Читання – гудіння має переваги в тому. Що збільшується час на читання, який припадає на одного учня. На цьому етапі заохочую дітей до набуття навичок, які б дозволили читати мовчки, не ворушачи губами.
Для більшої ефективності навичок читання застосовую два види читання. Читання вголос – для вироблення навичок виразного читання, чіткої та правильної вимови, осмисленого інтонування, які б дозволили вміло донести текст до слухачів. Мовчазне читання – для розвитку прагнення зрозуміти текст.
У більшій мірі такі види читання застосовую в другому класі, коли робота на усвідомленням тексту та формування виразності читання рівномірно розподілена.
Працюючи над осмисленням тексту, дуже часто пропоную писати питання до відповідей. Поєдную ці завдання з мовним матеріалом. Зокрема, пропоную вибрані з тексту слова, поділивши на групи, що належать до тих чи інших частин мови. Вчу вибрати порівняння для характеристики героїв твору, складати речення з розсипанок, розгадувати кросворди, загадки, писати короткі міркування. На ці завдання відводжу більше часу, ніж в першому класі, оскільки вони об’ємніші за розміром і складніші за змістом.
У третьому класі впроваджую такі завдання, як і з контролюючою метою. Оскільки діти вже достатньо володіють навичками читання. На осмислення прочитаного відводжу значну частину уроку, адже це завдання виходить на перший план. Завдання у третьому класі досить складні, вони спрямовані на розуміння тексту, усвідомлення зв’язків між фактами, розуміння того, як з окремих деталей складається ціла картина; розуміння відносної ваги елементів змісту, вміння відрізнити головне від другорядного; вміння дати власну оцінку подіям, дійовим особам.
Ще В.Сухомлинський наголошував на тому, що вкрай необхідно привчати дітей самостійного спілкування з книгою, залишатися з нею наодинці, прагнучи роздумів і міркувань. У зв’язку з цим у своїй роботі я велику увагу приділяю осмисленню прочитаного тексту, адже основне завдання, задля якого людина читає. Неможливо уявити учня, який би знав будь-який предмет, не вміючи при цьому самостійно зрозуміти прочитане, зробити висновки.
У молодших класах учні, які не можуть самостійно осмислити тексту, не розв’язують самостійно задач, не можуть дати відповіді на поставлене питання, пояснити того чи іншого правила з мови, привести приклади.
У старших класах вони взагалі перестають самостійно працювати, оскільки читати чи не читати для них немає значення. Воно не дає результату, так як дослівне переказування прочитаного, це ще не знання предмету.
Тому у своїй роботі першочерговим завданням вважаю навчити дітей осмислювати прочитаний текст. Для цього відразу після букварного періоду впроваджую посильні цікаві завдання, які б дозволили учням розуміти та аналізувати прочитане, самостійно робити висновки.
Немає коментарів:
Дописати коментар